COPENHELL 2026: чим приваблює один з найбільших метал-фестивалів Данії

До вашої уваги — репортаж з одного з найбільших метал-фестивалів Данії. Пилюка, шкірянки, велосипеди, алкоголь, добре знайома музика і гарний настрій — про все це далі у тексті.

Наприкінці червня наша випускова редакторка Аліна Плеська на запрошення Monster Energy відвідала COPENHELL — один із найбільших рок- і метал-фестивалів у Копенгагені. Розповідаємо, як влаштований фестиваль на промисловому острові Refshaleøen, чому там краще мати запас часу, води й терпіння, та що чекатиме на тих, хто вирішить поєднати Копенгаген із кількома днями металевого безумства.

Дорога до "пекла"

Для українців поїздка на європейський фестиваль зараз ніколи не починається з простого "сісти в літак". У нашому випадку шлях до COPENHELL пролягав через Варшаву: спершу потягом до Польщі, ночівля в готелі біля аеропорту, а вже наступного ранку — переліт до Копенгагена.

Це важливий логістичний момент для всіх, хто потенційно планує подібні поїздки: зараз варто закладати на дорогу значно більше часу, ніж хотілося б. Єдиний реалістичний варіант — спершу наземним транспортом дістатися прикордонної європейської країни, а вже звідти летіти далі. І через затримки на кордоні стикування краще не планувати впритул.

Відчути атмосферу події можна завдяки ASMR-відео данського каналу "Ambience, ASMR and chill out"

У Копенгагені ми зупинилися в Scandic CPH Strandpark Hotel — буквально біля води, що стало окремим приємним бонусом. Звідти до території фестивалю їхати приблизно 15 хвилин, якщо не потрапити в затори. Та оскільки COPENHELL розташований у межах міста, логістика загалом виглядає дуже зручною: до прикладу, з центру міста на час фестивалю запускали додаткові автобуси за стандартною ціною проїзду. Найпростіше запам'ятати маршрут із номером 666 — так, до COPENHELL інакше й не могло бути.

А от із таксі після вечірньої програми все значно складніше. Звичайна поїздка могла стартувати приблизно від 180 крон (орієнтовно 600 гривень), але після фестивалю навіть за 400 крон (~1345 гривень) машину було майже неможливо викликати: шалені затори, величезний попит і чи не повна відсутність доступних авто. Тож якщо ви не на велосипеді, не з трансфером і не готові чекати невідомо скільки, краще одразу розібратися з автобусами.

Одразу за центральним входом гостей зустрічали привітні фігури

До речі, велосипеди — окрема копенгагенська суперсила. Біля фестивалю була велика імпровізована парковка, де люди просто лишали велосипеди й після концертів спокійно їхали додому. Для міста, де велосипед — повноцінний транспорт, це виглядало максимально природно.

Територія: красиво, пильно, дуже відкрито

COPENHELL проходить на Refshaleøen — колишній промисловій території, яка добре працює як фон для важкої музики. Тут багато відкритого простору, грубих конструкцій, металу, дерева, тимчасових павільйонів і загалом відчуття великого фестивального полігону.

Але саме відкритість території стала й одним із головних мінусів. У дні нашого перебування температура вдень сягала до 35 градусів, небо було майже без жодної хмаринки, а всі сцени — просто неба. Коли ти стоїш перед сценою під прямим сонцем, це швидко перестає бути романтикою open air і перетворюється на випробування. Дуже бракувало більшої кількості затінених зон — хоча б парасольок чи тентів у місцях, де люди довго стоять або чекають.

Другий великий мінус — пил. Покриття на території фестивалю — земля, пісок, місцями щепа. Але коли тисячі людей постійно ходять туди-сюди, щепа швидко розноситься, а в повітрі висить пилюка. Під вечір нігті виглядали так, ніби ми не концерти дивилися, а копали землю. Це не обов'язково псує фестиваль, але точно впливає на досвід: світле взуття краще залишити вдома, а вологі серветки чи баф можуть виявитися важливішими, ніж здається.

Трохи атмосфери фестивалю

При цьому в плані чистоти COPENHELL організований дуже добре. Смітників багато, а прибиральники постійно ходять територією й дуже швидко збирають стакани, банки та інше сміття. Тобто парадоксально: пилу багато, бруду від землі багато, але саме сміттєвого хаосу майже немає.

Сцени: близько, зручно, іноді проблемно

Основні сцени фестивалю — Helviti, Hades, Pandæmonium і Gehenna. Найбільші Helviti та Hades стоять дуже близько одна до одної. З одного боку, це зручно: виступи на них не перетинаються, тож можна досить швидко перейти з одного концерту на інший і не бігти через усю територію. З іншого — розташування все одно здається трохи дивним, бо обидві сцени сприймаються як дуже великі, але одна все ж формально головніша за іншу.

Bring me the Horizon на сцені Helviti

Pandæmonium розташована збоку, ближче до центру території, а Gehenna — відокремлена, і до неї вже треба пройтися. Саме на менших сценах, за відчуттями, частіше виникала проблема зі звуком: коли на великій сцені поруч починався гучний виступ, меншу могло відчутно заглушати. Це особливо шкода, бо саме на менших сценах часто трапляються найцікавіші відкриття.

Сцени фестивалю

Окремо була ще маленька сцена й додаткові активності на Monster Backyard. Вона навіть не виглядала як повноцінна фестивальна сцена з афіші — радше як імпровізований гаражний майданчик для локальних молодих гуртів. І саме там, неочікувано, можна було почути чи не найцікавіші виступи фестивалю: скрімо, хардкор, щось зовсім молоде й не відполіроване для великої сцени. На фоні хедлайнерів і великих імен це звучало дуже свіжо.

Braindead на сцені Monster Backyard, відео з Ютуб каналу BackToSLAM

Лайн-ап і дивний кейс 15 Years in Hell

Через те, що це був перший досвід COPENHELL, а на території постійно відбувалося дуже багато всього, стежити за всіма виступами було складно. Та й сам фестиваль трохи розгублює: сцени, фудкорти, декорації, Monster Hospitality Zone, додаткові зони, спека, натовп — у перший день ти більше намагаєшся зрозуміти, як це все працює, аніж чітко слідуєш власному розкладу.

З великих імен у програмі наших днів були Papa Roach, Bring Me The Horizon, Trivium, A Perfect Circle, Sepultura, P.O.D., Anthrax, Powerplant, Paleface Swiss, Gaerea, Neckbreakker та інші.

Powerplant на сцені Gehenna

Федір Жихарєв, засновник проєкту Powerplant, лише другого українського гурту, який випустав на COPENHELL був радий представляти країну таким чином, зокрема через своє особливе запорізьке звучання:

"Це було схоже на парк метал-розваг. COPENHELL — як мініГеловін влітку, але по-доброму: фонтан з кров'ю, деруться лицарі, ятки з їжею мають трошки "страшні" назви (типу "барбекю... з пекла") і з трьох боків чутно одразу три бласт-біти, і як хтось реве. Але найприємніше, що всі зібрались з одного й того ж самого приводу! Я не знав, що таке було і є, але зараз знаю, і жити трохи веселіше!".

Окремо Федора вразив рівень підготовки фестивалю і те, "наскільки це злагоджений механізм, який дозволяє цьому контрольованому хаосу існувати". А сам виступ музикант описує словами "круто, швидко і наче уві сні":

"Постійно на великих сценах відчуваєш себе трохи незвично. Це починається з розуміння, що мої кабелі для гітари недостатньо довгі, щоби досягти підсилювача, і що весь гурт доволі далеко від тебе. Було ще кумедно вішати наш банер на бекдроп сцени і зрозуміти, наскільки він невеликий. До нас грав дез-метал гурт з декількома візуальними штуками, які гарно заповнили велику сцену. Тож, подивившись на нас, я зрозумів, що грати великі сцени і фестивалі — це ще один скіл, над яким треба працювати. Радий, що була така можливість, хоч наші пісні і не прямо формат метал-фестивалю на 100%. Нова музика — треба вчити!"

Частину виступів ми слухали з території перед сценами, частину — з Monster VIP Podium на пагорбі навпроти Helviti, звідки відкривався дуже хороший вид на головну сцену.

Найдивнішим моментом став вечірній слот 15 Years in Hell на Helviti. Судячи з назви й контексту, це була програма до 15-річчя фестивалю: кавер-гурти виконували пісні команд, які за ці роки грали на COPENHELL. Але сам факт, що в п'ятницю ввечері на головну сцену ставлять фактично кавер-шоу, для мене виглядав максимально незвично. В українському контексті важко уявити, щоб такий формат сприймався як один із кульмінаційних моментів фестивалю. Але публіка відривалася, співала й явно отримувала задоволення. Можливо, це якраз той випадок, коли локальний фестивальний контекст працює сильніше за зовнішню логіку лайн-апу.

Користувач singer198003 зафіксував увесь виступ 15 Years in Hell на відео, тож можете самостійно оцінити це кавер-попурі

Фестиваль як парк розваг для металхедів

COPENHELL — це точно не лише про концерти. Територія фестивалю нагадує великий тематичний парк, де між сценами постійно знаходиш якісь дивні, смішні або просто видовищні об'єкти.

Декорацій багато, вони розкидані по всій території: статуї, конструкції з металу й дерева, похмурі павільйони, тематичні зони, дрібні деталі, на які випадково натикаєшся дорогою між сценами. Місцями це справді нагадує мініверсію Burning Man у металевій естетиці — з більшим акцентом на скандинавську темряву, вогонь і трохи trashy-гумор.

Деякі фестивальні декорації

Один із найсимпатичніших об'єктів — дракон, який дихає вогнем, створений як частина промо серіалу House of the Dragon від HBO. Працювало це як конкурс: людина реєструється, кричить у мікрофон, і якщо крик достатньо гучний та переконливий, дракон випускає вогонь. Якщо ні — лише пару. Абсурдно, просто, але дуже забавно.

Автор цієї скульптури грає у скрімо-гурті, тому й конкурс придумав на кращий скрім. Тут, як бачимо, вийшло не дуже :)

Були й інші активності на Monster Backyard: Boneyard Games, фестивальні "спортивні" змагання, Muay Thai Fight, Buhurt War, Tug of War, Skull Throw, The Scream Machine, Rubik's Cube on Time, Chain Stitch & Corpse Paint Station, Metal DJ's, The Loser Podium. Окремо траплялися й доросліші розваги від Peec Events — від dildo throwing до sex quiz і різних воркшопів. Усе це добре передає характер COPENHELL: фестиваль не намагається бути серйозним увесь час і не боїться виглядати трохи безглуздо.

Monster Backyard і різні фестивальні активності

Ще одна важлива зона — Copenhell Con. Туди ми, на жаль, не встигли зайти через брак часу, але на мапі й у програмі вона виглядала як окремий простір із пресконференціями, зустрічами й додатковими активностями. Втім, взяти там активну участь встиг згаданий вище Федір Жихарєв, який, окрім музики, полюбляє і відеоігри:

"Запам’яталася дискусія на гіковій конвенції Copenhell Con. Це було наче гарячковий сон трохи — бачити себе з іншої сторони YouTube відео. Було дивно сидіти на дивані перед повною аудиторію і спілкуватись про різні фентезійні хобі. Але згадали Heroes of Might & Magic III — це було добре".

Тобто фестиваль будує навколо себе не лише концертну, а й майже виставкову інфраструктуру.

Monster-зона і VIP-досвід

Оскільки поїздка відбувалася на запрошення Monster Energy, частина досвіду була пов'язана саме з їхньою програмою. У нас був окремий хост, який супроводжував групу, допомагав із браслетами, показував територію, пояснював, де що знаходиться, і загалом був головною контактною людиною на місці. Це сильно спрощувало адаптацію, особливо в перший день, коли від масштабів фестивалю трохи губишся.

Браслетів постійно ставало все більше і більше

Monster Hospitality Zone працювала як окреме місце, де можна було перепочити, зарядити телефон, випити води, енергетиків чи безалкогольних напоїв, а також поїсти. Їжу для гостей Monster-програми готували WarPigs BBQ. У програмі було багато м'яса, але за запитом можна було зібрати й вегетаріанську тарілку з гарнірів.

Окремий досвід — Monster VIP Podium на пагорбі навпроти головної сцени. Загалом фестивальна територія розташована на площині, але перед Helviti є великий зелений пагорб, з якого люди дивляться виступи. На самій верхівці були окремі VIP-намети з хорошим видом на сцену. Квитки або доступ туди, судячи з усього, прив'язані не до всього дня, а до конкретних виступів. Для нас це були, зокрема, Papa Roach, Bring Me The Horizon, Trivium, A Perfect Circle та 15 Years in Hell.

Monster VIP Podium і вид з нього на головну сцену — виступ A Perfect Circle

Цей досвід, звісно, не тотожний звичайному фестивальному відвідуванню, але він добре показує, наскільки продумано COPENHELL працює з партнерами й різними рівнями доступу.

Їжа, бари, туалети й мерч

Фудкортів на COPENHELL багато, і вони розкидані по різних частинах території. Це не одна точка, де всі стоять у нескінченній черзі, а ціла мережа різних місць: гриль, азійська їжа, фалафель, бургери, BBQ, морозиво, напої. Переважно все м'ясне, але приємно здивувало, що майже всюди були не лише вегетаріанські, а й веганські опції. Для великого метал-фестивалю це важливий плюс.

Після обіду черги ставали дуже відчутними майже всюди. Це не унікальна проблема COPENHELL — на великих фестивалях черги неминучі. Але якщо ви не любите їсти стоячи в натовпі й чекати 20–30 хвилин, краще планувати харчування завчасно.

Різні фудкорти

Барів теж багато: пиво, коктейлі, міцний алкоголь, окремі тематичні точки, Monster, вода. Копенгаген загалом дороге місто, і фестиваль не стає винятком. Якщо коротко: варто одразу змиритися, що дешево не буде.

Зате туалети стали одним із найприємніших організаційних сюрпризів. Зовні вони виглядали як біотуалети, але всередині були звичайні унітази зі зливом, раковини з водою і милом. Їх регулярно прибирали та прочищали, що для фестивалю такого масштабу — справді високий рівень.

З мерчем ситуація була трохи заплутаніша. Окремий великий павільйон виявився зоною саме фестивального мерчу, і це ставало зрозуміло не одразу — можна було вистояти частину черги, зайти всередину й тільки тоді зрозуміти, що мерч артистів треба шукати в іншому місці. За фото з мерч-зони, дрібний фестивальний мерч стартував приблизно від 20–50 крон (~70-170 гривень), патчі часто коштували 50–80 крон (~170-270 гривень), книжка/комікс Metalandet — 100 крон (~340 гривень), шкарпетки — близько 200 крон (~700 гривень). Вибір був великий, але навігація між фестивальним і артистичним мерчем могла би бути зрозумілішою.

Мерч-зони

Публіка, безпека, рок-ком'юніті

Аудиторія COPENHELL дуже різна. Це не фестиваль, де домінує зовсім молода публіка: більшість людей 25+, багато старших відвідувачів, чимало людей 40–50 років, багато жінок. Усі в мерчі, жилетках, з нашивками, патчами, татуюваннями, продуманими образами — класична метал-фестивальна краса.

За два дні не довелося побачити жодного конфлікту. Люди багато пили, але це радше був формат "дружніх п'яних": шумних, веселих, але не агресивних. У слемах теж відчувалася нормальна культура взаємодії. Охорона працювала дуже дружньо: коли люди дайвили по натовпу і доходили до фотопіту, їх обережно знімали, плескали по плечу й випускали назад у натовп.

Загалом на фестивалі було комфортно й безпечно. Один показовий момент: коли вночі на фудкорті не спрацьовувала картка для оплати, незнайомий чоловік поруч просто запропонував заплатити за замовлення. Не тому, що відбувалося щось драматичне, а просто бо бачив, що людина не може розрахуватися. У таких дрібницях фестивальна атмосфера часто відчувається краще, ніж у великих словах про ком'юніті.

Гурт Kublai Khan на сцені Pandaemonium

Водночас у COPENHELL є трохи "гівнарський" дух — у найширшому й не обов'язково негативному сенсі. Багато пива, пилу, гучного сміху, дивних конкурсів, дорослого гумору, кавер-шоу на головній сцені, людей у жилетках і загального відчуття "ми тут, щоб угоріти". Але це поєднується з дуже чистими туалетами, добре організованою охороною, продуманою логістикою, великою кількістю персоналу й цілком професійною інфраструктурою. І саме цей контраст багато в чому робить фестиваль цікавим.

COPENHELL і Копенгаген

Фестиваль відчувається інтегрованим у місто, хоча не так, як, наприклад, Roadburn у Тілбурзі, де здається, що все місто кілька днів живе фестивалем. У Копенгагені ми не бачили великої кількості білбордів чи спеціальних пропозицій у закладах, але в центрі й транспорті легко було помітити людей у мерчі, з браслетами й у фестивальному настрої.

Копенгаген сам по собі дуже дорогий, і це треба враховувати. Через курс і загальний рівень цін будь-яка дрібниця швидко перестає здаватися дрібницею. Якщо ви плануєте поїздку з України, бюджет варто рахувати дуже уважно: дорога до європейського аеропорту, переліт, житло, транспорт у місті, їжа, фестивальні витрати — усе це разом може стати доволі серйозною сумою.

Але якщо ви все ж потрапляєте в Копенгаген у дати COPENHELL, любите важку музику й маєте фінансову можливість — зайти хоча б на день точно має сенс.

То чи варто їхати?

Якщо коротко — так, але з кількома уточненнями.

COPENHELL навряд чи варто ідеалізувати. Тут буває дуже спекотно, дуже пильно, дуже дорого й дуже людно. Черги можуть дратувати, розташування зон — плутати, а лайн-ап не обов'язково буде настільки сильним саме для вас, щоб виправдати всю логістику з України.

Але як фестивальний досвід це справді цікаво. COPENHELL добре показує, як великий метал-фестиваль може бути не лише музичним досвідом, а цілим тимчасовим містом зі своєю естетикою, внутрішніми жартами, ритуалами, розвагами й побутом. Він не боїться бути трохи абсурдним, трохи брудним, трохи гівнарським — але водночас залишається дуже добре організованим.

Міні відео-звіт

Якби була можливість поїхати без виснажливої дороги й постійного рахування грошей, я б повернулася. Не обов'язково саме заради такого ж лайн-апу, але заради самого досвіду — ще раз подивитися, як працює це "пекло" на Refshaleøen.

Фото і відео — Аліна Плеська, якщо не зазначено інше.

Створено за підтримки Monster Energy.