ТОП-2017: Лесик Магула (Somali Yacht Club)

27.12.2017

Neformat.com.ua

До нового року залишається всього кілька днів, а у нас в запасі ще дуже багато ТОПів. Тому відтепер ми їх будемо публікувати по два на день. І другим героєм рубрики сьогодні стає Лесик Магула, ударник львівського гурту Somali Yacht Club. Менш ніж за місяць хлопці випустять новий альбом, і тим цікавіше дізнатися, якою музикою надихалися цьогоріч його творці, а точніше один із них.

Переглянути претендентів на ТОП-2017 від Neformat.com.ua та проголосувати за кращі на Вашу думку релізи можна тут. Результати голосування будуть оголошені наприкінці січня.

King Gizzard and the Lizard Wizard - Flying Microtonal Banana

Перший з п'яти альбомів австралійців цього року. Без знижки на працьовитість, альбом заслуговує на окрему похвалу. Продовження стилістики Nanagon Infinity + упороті мікротональні гами та близькосхідні інструменти. Круто витриманий концепт та сюрреалістична атмосфера. "Rattlesnake" для мене стала піснею року як мінімум тому, шо супроводжувала вона мене постійно. Як і KGatLW групою року. Всім Rattle-rattle-rattle.

Brand New - Science Fiction

Раніше їх знав як пост-хардкор групу, яка мені якось нічим особливим не запам'яталась (напевно, варто переслухати). Наскільки розумію, це один з епічних камбеків заслужених артистів жанру, наряду з At the Drive-In та Quicksand. Альбом одразу здивував тим, що почув зовсім не те, шо очікував. Стилістично пост-хардкору тут майже нема - скоріше якийсь повільний, часто тихий і акцентований на вокалі альтернатів рок у хорошому розумінні цього слова. Нуарно, емоційно і проникливо, наскільки це може бути в стилі. Напевно, обізнані прихильники мене засміють за такий опис, але пофіг - я відкрив для себе групу з найнетиповішого альбому.

Alfa Mist - Antiphon

Саме таку музику я і вважаю модерн джазом. Тут є і fussion, і trip-hop, i hip-hop, і spoken-word. При цьому все качово, свіжо, в міру задротсько і просто гарно. Просто гляньте це відео.

The Menzingers - After The Party

Напевно, з давно улюблених груп саме вони не підвели цього року. Дуже люблю той момент, коли група якось синхронно росте (старіє?) разом з тобою (або ти з групою), і тоді в музиці і в ліриці все резонує з твоїми внутрішніми переживаннями. Менше молодіжної задорності, більше душевності (знаю, жахливий епітет для панк року). Яскравий приклад т.з. grown-up punk. Приблизно так би мали звучати The Gaslight Anthem, якби не з'їхали в попсову ретроманію.

Where are we gonna go now that our twenties are over? (c)

P.O.S - Chill, dummy

Напевно, найплідніший учасник хіп-хоп колективу Doomtree, а також вже мертвих панк-рокерів Building Better Bombs, повернувся у стрій після трансплантації нирки з доволі експериментальним альбомом. Місцями звучить як хіп-хоп з 90-х, деколи шумно і дістортовано чи глітчово. Круті мінуси, класні вкраплення чистого вокалу як самого P.O.S так і численних гостей, "важка" атмосфера і завершальний, майже 9-хвилинний експериментальний епік "Sleepdrone/Superposition" (який, здається, і є про очікування операції) як жирна точка в кінці розповіді.